Чого тобі бракує, Україно?
Земель родючих? Роботящих рук?
За що тепер не поступ, а руїна,
І влади найжахливіша з розрух?
Природа в нас не гірша, ніж в Європі,
Творіння зодчих - не згуби очей...
Чому ж це люди чуються, як в "опі",
І дим війни за очі аж пече?
Дивуємося ладу за кордоном,
Поводимося й ходимо як слід...
А тільки-но зачуємо, що вдома, -
Лишаєм по собі паскудний слід!!!
Над нами й ними таке саме небо,
І в голові так само сім дірок...
Чи зможе кожен розпочати з себе
Давно потрібний всій країні крок?!
