Розпалена піч перед світлим Різдвом,
В куточку таємнім зітхає десь щастя.
Воно розімліло сердечним теплом,
Шукає до кого б горнутися вдячно.
Тихенько вслухається в шепіт вогню,
Скуштує кутю, медом добрим багату.
І радо зустріне у небі зорю.
Що Богом дарована нам в світле свято.
Ковтає хвилини, вони ж як нектар!
Палкі і цілющі в різдвяний цей вечір.
І тішиться щастя за цей Божий дар.
Й пір’їна від янгола впала на плечі.
Знеструмлене горе кудись відійшло,
Погасли думки що тікають з-під пальців.
Натомість лишилось сердечне тепло.
І зорі мов мак, взяли місяця бранцем.
А щастя літає, і тліє надія.
І думає: «Може мені таки вдасться,
Знайти хоч когось, хто так просто зігріє!
Бо я хочу теж, безкорисного щастя!».