Я вчуся жити у життя.
Теплом зігріти – вчусь у сонця.
Не все виходить до пуття –
В душі замало охоронців.
Потроху я карбую крок,
Бува, збиваюся з дороги.
Та ці «збивання» є урок,
Щоб не забути – стерті ноги.
Помалу всотую знання
І більшість відкидаю в кошик.
Гадаєш, роблю навмання?
Гріш їм ціна, а може грошик.
Невже Творець хотів Любов
Назвати головним діянням?
Любов частіш ломання дров,
Ніж розквіта рясним буянням!
Однак, ми схожі на Творця,
Бо нас ліпили по подобі.
Тож нам творити до лиця,
Якщо для нього це не хобі !
16.05.2020р
