Плід з забороненого Дерева пізнання добра та зла, яке росло в Едемському саду, першою скуштувала Єва. Кажуть що вона піддалася вмовлянням Змія і спокусилася зірвати та з’їсти плід пізнання добра та зла. Потім Єва дала скуштувати цей плід Адаму. За цей непослух Бог вигнав їх з Едемського саду і Адаму з того часу довелося добувати їжу для своєї великої сім’ї тяжкою працею, а Єва саме з тієї хвилини, по волі Бога, потрапила в підлеглість до Адама.
Минули тисячоліття. Плоди пізнання добра та зла сьогодні нікого не цікавлять. Спокуси продаються на кожному кроці, у кожній крамниці і тому стежки до Дерева пізнання заростають високими бур’янами. Нащадки Єви літають на літаках та космічних кораблях, вони керують величезними компаніями з мільярдними статками. Симпатичні, усміхнені дівчата вдягли на себе звичайнісіньку вкриту комуфляжними плямами військову форму та тренуються влучно стріляти з танків та гармат, а деякі з них отримали високі військові звання генералів армії і мають змогу муштрувати тисячі чоловіків. Деякі з них вдягли на свої ніжні, тендітні руки боксерські рукавички, для того, щоб поставити на місце зухвалих нащадків Адама. Якщо раніше чоловіки падали до ніг чарівних красунь втрачаючи розум від їхньої краси, то сьогодні чоловіки падають до жіночих ніг після неочікуваного та натренованого прямого удару в щелепу. Після такого нищівного нокдауну, або часткової втрати функціональних можливостей, чоловіки плачуть, як діти і відновлюють втрачене здоров’я від одного різкого руху плеча невисокої блондинки роками. Деякі з красунь самовільно займають дивом вцілілу бочку Діогена і вимагають не закривати від них сонця! Вони забирають у своїх чоловіків банківські картки і неділями не відповідають на їхні телефонні дзвінки. Каву в ліжко, устриці, креветки, лангусти та інші делікатеси вони замовляють з вершини ресторану Еверест або з білосніжної яхти, яка загубилася у мальовничих берегів Середземного моря. Проте є на білому світі і такі дівчата, які підкорили Джомолунгму, або в перекладі з непальської мови Вершину неба. Таких дівчат мало. Проте вони кожного дня намагаються вирватися з під опіки нащадків Адама і для цього перепливають океани, штурмують пустелі, роками блукають у джунглях Амазонки. Вони теж не відповідають на телефонні дзвінки своїх чоловіків, але тільки тому, що знаходяться поза межею мобільного покриття. Чарівні наші Амазонки не блукайте пустелями та джунглями в пошуках неймовірних відкриттів, не збільшуйте руками зацікавлених у своїх прибутках лікарів свої ніжні груди, не прибирайте розрекламованим ботоксом свої зморшки, не заповнюйте кислим силіконом свої солодкі вуста. Повертайтеся до нас. Освітіть теплим своїм поглядом наші холостяцькі оселі, наповніть їх дитячим сміхом та тупотом безтурботної малечі. Адже саме за це ми вас кохаємо, носимо на руках та закриваємо свої очі на ваші безвинні пустощі.
