Двадцять третього березня
йде теплий весняний сніг.
Весна із зимою прощається
на перехресті доріг.
Одна посміхнеться сонячно,
друга снігом сипне.
Вже вітер ніяк не второпає
куди він і що несе.
Дощем у вікно постукає,
сніжинками вкриє дахи.
А потім теплом подмухає -
не мерзнуть нехай птахи.
Уже ніхто й не дивується,
що календар "завис."
Березень лиш турбується,
валізу в руках своїх стис.
Важко йому з капризульками,
забули про нього, чудні,
й що тануть наче бурульками
його березневі дні...
Нічого із ним не сталося,
просто минає час.
За тиждень у нього вакації,
тому залишає він нас.
Дякую за відгук. 
