Звук вибуху розрізав тишу навпіл.
Схопилася на ноги, як чумна.
Свідомість здоганяє. Ліжко. Харків.
Салют. Бухає хтось. А десь війна.
Була десь поряд, на відстані звуку.
Не доведи Господь у епіцентр.
Тваринний страх і підсвідомість в злуку
Навіки. Не розірвеш відтепер.
Як розумію тих, кого накрило,
У кого із всіх дірок ішла кров
І напиналися як струни жили.
Хто в одну мить сягнув життя основ.
Від нині ріже вуха ницість фальшу,
Надбали очі, шкіра зір-рентген.
До кінця днів не спити ту їм чашу,
Не видушити страх і біль із вен.
