Ти, Господь, задивляєшся в душу,
Й, як ніхто, розумієш її.
Бачиш сонячні дні там і стужу.
Й пропонуєш їй ліки Свої.
Як ніхто, Ти умієш читати
Серця стан, хоч закриті уста.
Ти умієш надію вселяти,
Оживляти, давати життя!
Знаєш крапки, і коми, й три крапки
У людському короткім житті.
Ти підйоми всі бачиш, й падіння,
Гордість, відчай, смирення душі.
Коли прагне до Тебе людина –
Ти радієш, й сумуєш, як – ні.
О, Господь! - Похилилась билина, -
Не доломиш її до землі.
Хто до Тебе приходить – приймаєш,
І говориш: не вижену геть.
Коли кається хтось – Ти прощаєш,
Й тих рятуєш, хто падав на смерть.
Пригортаєш, обв’язуєш рани,
Піднімаєш, слабкого несеш.
Й обіцяєш: навіки Я з вами.
Скоро, Боже, Ти в славі прийдеш.
Приготуй моє серце, Спаситель.
Як ніхто, Боже, знаєш його.
Вічний, Добрий, спасіння Даритель,
Потребую прощення Твого.
Потребую бальзаму і мазі,
Потребую живої води.
Гріх обмий і очисти від грязі.
Серцем слався й там вічно живи!
ID:
909603
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками
дата надходження: 31.03.2021 00:18:03
© дата внесення змiн: 31.03.2021 00:18:03
автор: Лілія Мандзюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
