Сидимо двоє на дворі -
Я і тиша.
Одна одній цвіркунами
Листи пишем.
Потім пошепки встаєм
Над полями
Бліднолицих місяців
Прапорами.
Ніби рвем одна одну
На зорі!
Іскри кинувши вдаль
Неозоро,
Серед неба пісків
Підпаливши
Жмут нежитого, щойно
Проживши...
Ти без сумніву вітром
Підпишеш
Шлюб фіктивний зі мною,
Тишо!
Бо у небі як цукор
Розтане
Солод твій. І зникне
Під ранок...
Оценка поэта: 5 Нуякщо е цвiркуни, то про яку тишу може бути мова? Снова метафоры. Вы бы не брали в пример глумления и издевательства над языком прикрытые и оправданные известными именами. Если глупость совершается известным человеком, то это не означает, что её нужно принимать,как должное.
жорстока відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Але все ж творчість Голобородька я люблю..._)
Дякс за оцінку.
Розкажу тобі по секрету осінь пора весіль 
