нищать цвіт хаотичні дощі,
тисне ниць пластилінове небо,
недоречна правічна потреба
вишкрібає бруд з днища душі_
>
лупоокі голодні жерці_
частоколи свічок за невпокій_
янгол злий йде вперед за три кроки
із кривавим серпом у руці_
>
віщим сном не забутися_ вже
скиглять в ніч чорнороті горища_
той хто зваблював дертися вище
не врятує і не збереже_
>
ще навиєш своє до вітрів_
обламавши крило шльондрі-музі_
у торішній іржі кукурудзи
ніби вовче виття її спів_
