В тобі я бачив свою долю,
І щастя наше в ній на двох.
Да ти підступно з'їла волю,
Ь
Мій розіп'явши мікрокосм.
Ах, скільки віри - стільки й болю...
вГатила в саме джерело.
А я то думав... берегиня,
й Навік залишишся зі мнов.
Наобіцяла, наробила...
А потім кинула
на дно!
P.S:
Відьма - відаюча мати., варіант негативної інтерпретації (власний) - відаюча Мару (Марену)... тобто - богиню смерті й потойбічного світу, її земна лиха союзниця! ;)
З дна - вийшов, а відьма - залишилась!
