Ріднесенька! Мене запросили на зустріч твої товариші, з якими
ти закінчувала СШ №5. Я спочатку здивувався, а мені пояснили,
що вони хочуть, щоб я був з ними замість тебе на цій зустрічі. Я
згодився і був ще раз подивований тим, з якою теплотою
розповідали про Тебе однокласники. Так, Ти залишила тепло у
їхніх серцях, і тепер вони вирішили поділитись ним зі мною. Я
вдячний їм за цю зустріч.
Ріднесенька, запрошений був я
На зустріч з твоїм випуском зі школи.
Відповідальна в нас була сім’я:
Не пропускали захід цей ніколи.
Зійшлись поважні люди, вже в літах,
І з нетерпінням всі когось чекали...
Що серед нас Тебе уже нема,
Багато з них тоді іще не знали.
Мене зустріли, наче з ними я
В роках минулих разом випускався,
В душі відчув, що це моя сім’я,
Хоч з багатьма із них я не стрічався.
З собою фото кожен з них приніс,
Про Тебе, рідна, всі мене питали.
Дізнавшись, що Тебе уже нема,
У сумі голови поопускали.
А потім була зустріч за столом.
Хвилиною мовчання пом’янули,
Кожен стояв зі схиленим чолом,
Згадали всіх відсутніх і зітхнули.
В серці моїм зосталося тепло,
З яким про Тебе всі розповідали.
Зерно, що Ти лишила, проросло
У пам’яті людей, що промовляли.
