Як наважитись, писати про війну,
Про печалі й біди, що приніс ворог,
Розіп’яв…. із первоцвітами весну,
Землю зранив, посіяв смерть і порох.
Як наважитись, згадати про війну,
Та душа кричить, ти не смій стріляти!
Не страши, міцного, дитячого сну,
Йому боязно все бачити й сприйняти.
О, як важко написати про війну,
Знов снаряд із свистом летить до землі,
Скрізь руїни. Навіть малу хатину,
Розбомбив, як цей біль сприймати мені?
Хоча дуже гірко писать про війну,
Та бійці, нас сміло охороняють.
Я укотре у руку ручку візьму,
Хоч й думки, все волосся спопеляють.
Й серця трепіт, мов рветься на частини,
Їх надію, мужність й віру вселяють,
Мир настане, зродиться Україна!
І поля засяють златим колоссям,
Здійме кегли, червоненька калина!
Й на очах, заблистять сльозини щастя!
02.05.2022р.
Хто б сказав тому десять літ ,що буде війна.