Безліч хвилин у часі спалено,
Немало рядків не дописано,
Скільки ще зірок буде віддалено,
І людських сердець заколисано?
Журбою і лихом обпечено?
В кайдани світової знемоги заковано?
Запитуємо вкотре приречено,
Оглядаючись на те, що змарновано.
Осліплені вчора, сьогодні не бачимо,
Тиняємось схилами тіней століть,
І чи собі ми колись все це пробачимо?
Чи так і нестимо біль у вир тисячоліть?
Вікторія Болібрух
