Це війна, побратиме, війна,
Над руїнами захід червоний...
Кров і дощ промочили сповна
Поріділий рубіж оборони.
В полі крики ворожі і гул -
Тут на роздуми часу немає.
Підповзає машина впритул -
І в уламки за мить вибухає.
Озирнися навкруг, озирнись -
Розгорілась вогнем Україна.
Йде в атаку по розсипу гільз
Син за матір і батько за сина.
Вранці каву і вечір в саду
Час відсунув безжально на потім.
Доброволець, студент ПТУ,
Ветерана замінює в роті.
Це війна, побратиме, війна,
Під завалами - крики дитини...
А в озимих кривава весна
Діловито розсаджує міни.
Той же ворог ті самі міста
Розбиває і палить з мортири.
Говорив кошовий неспроста:
"Не буває з росією миру".
Це війна, побратиме, війна...
І боєць на рівнині Донбасу
Чує з полум'я крик до човна,
Чує слово останнє Тараса.
Так, Льоня, це... війна! Біблійська війна... Каїн убиває Авеля за землі разом добуті! Війна Добра і Зла. Наша правда і наша воля переможуть зло. Всесвітьнє зло. Така поезія потрібна, в тебе гарно виходить воєнна тема. Пиши частіше!
Читаєш, й перед очима перестають ті жахіття: крики людей, гули авіації, вибухи, згорівша техніка. А ще легше це вимальовується перед тому, що я це також бачив на власні очі.
Пишіть! Такі твори повинні бути збережені на завжди, в пам'ять нащадкам.
Дякую!
Сильний і жахливий вірш... 
Мусимо здолати ворога! 
Слава Україні! Богу слава! 
