Коли пройдуть роки, мов потяг
Промчить усе твоє життя,
Ти десь сидітимеш напроти
Себе самого. Відчуття
Будуть немов це сповідь чиста,
Про те, що у житті здобув,
Але найважче буде дійсно,
Що втратив, бо себе не чув.
Безсилля біль пройде по серцю,
На хвильку пригальмуєш ти
У сповіді собі. Безсмертя
Не допоможе знов шляхи
Пройти і виправити миті,
Які ти втратив. Не здійснив
Того, заради чого жити
Ти мав. Але все ж упустив
Цей час. Тепер ти із собою
На однині свого життя
В душі не матимеш покою,
Бо втратив щирі почуття.
