Такий цей Всесвіт, Господи, помилуй!
Такі часи, де правду зацькують.
Ось, чорні душі виміряють силу,
А онде — світлі — вірою живуть.
Цей світ земний, поділений надвоє:
На погляди, на вчинки й на мету.
Одні — назавжди в пам’яті Герої;
Хтось мріє про кар’єру й висоту.
Усі заходять у Твою Святиню,
Приймаєш в лоно яструбів і змій.
І плачуть Божі Очі за гординю,
І капають сльозини поміж вій.
«Якщо ти Цар, врятуй Себе Самого!», -
Без страху поглумилися над Ним.
Хіба ж цей вік продовження старого,
Бо вже минуло стільки літ і зим?
І ти, людино, в Таїнстві хрещена,
Тримай щосили Заповідь Святу,
Твори добро і будь благословенна,
Не очорни душевну чистоту.
