Як ти прийдеш у милу ніч де ми з тобою так любились
І в неповторних сяйвах свіч в красі зірковій загубились,
Бажана мрія вже збулась, ми ніби, як на п'єдесталі,
А щастя ніжністю бринить, неначе грає на роялі
Така розкішність почуттів веде стежиною у далеч
І в неймовірності святій знов відчуваєм її велич,
В обіймах ніжних, як ві сні завжди тримаємось за руки
І в дивовижній тишині ми чуєм осені всі звуки
Ось, листя падає з дерев, встеляє землю, ніби килим,
А ми в обіймах, як завжди мандруєм стежкою щасливі,
Вже нічка дивно шепотить, дарує ласку і турботу,
А ми з тобою кожну мить вбираєм справжню насолоду.
