скажи як там було: "це не край - початок вічності"
битим склом багряні сліди пристрасті
як дощ і вода заливали не тіло - душу нам
спалах чуттів ми залишали снам
говори як це "жити закутавшись в оксамиті"
коли ранком немає дверей закритих
коли кожен день повінь, але уже не від болю
і кожен подих терпне тобою
вночі, кажуть люди, можна таємні струни почути
божевільні рушають по сховкам шукати червоні рути
стеблі плетені в промені, плетені часу ліком
почекай, мрії закриють твої повіки
як душа наодинці то кожен світанок - горе
щоденність рахує погляди вгору
казала, я знаю, але що було то сталось
і вже інший колір, щоглами інший парус
кажеш "матриця не дає збою, облиш спроби"
і блакитну стелю покриють іржаві тромби
але руки вже зв'язані, більше скарбів ніж витрат
тепер бути разом значить не тільки в титрах
а зараз слухай - шепоче озима трава
галявина, сонце осіннє в моїх словах
так було тут, і так буде завжди
поки музика є, поки в мене вростаєш ти
