Густіють сутінки похмурі,
Туман живицею пропах.
Бійці бувалі, з десантури,
Іти готові по тилах.
Там, де без шансів для піхоти,
Де від броні дотліє хлам,
Робота є десантній роті,
Сьогодні жереб випав нам.
Добив коробки кулеметник -
Свинцю у кожного сповна.
Сухпай, зв'язок, медикаменти -
Комплект розписує війна.
Нас борт опівночі закине,
На точку висадить, а там
Нам допоможе Україна,
Сам Бог прийде на поміч нам.
Хто з бою вийде - не важливо,
Важливий тільки результат, -
Чиї міста, чий ліс і ниву
Коли пройде, і чий солдат.
Не осуди, не плач, єдина,
Якщо боєць твій не прийде.
На цілий світ горить країна -
В вогні не скритися ніде.
На трапі сплюнь - хай згине ворог,
Хай промине фатальний час.
Хай спалахне підступний порох,
Метал пославши мимо нас.
Ідуть десантники грузитись,
Ніщо не брязне у строю.
Лиш пугач тягне на узліссі
Зловісну пісеньку свою.
Хто вперше сів на борт, - солдате,
Не здумай вірити сові.
Бійці по трапу йдуть вдесяте
І половина - ще живі.
Планета ходу не зупинить,
Вершить історію хто зміг.
Лівобережжя України
Прийме опівночі своїх.
Які глибокі пізнання про такий грізний і могутній рід військ! Браво, Льоня! 
