І не чернець, і не мирянин –
Він світ ловив і світ – його.
Сходивши босими ногами,
Він скрізь шукав лише любов.
– Початок всьому із любові,
Й всьому – кінець, якщо нема.
І у мовчанні та у слові –
Скрізь філософії весна.
Бруньки Свободи, корінь, віти,
В його «Саду…» росли думки,
Які нагадували квіти,
Судилось їм цвісти віки.
І був весь світ в його долоні,
Таки зібрав усі скарби,
Мав світлий образ на іконі
У відображенні доби.
***
Якщо сумуєш без причини,
Годуєш мислями біду –
Вклонись Отцю, Свят Духу й Сину…
Шукай в собі Сковороду.
Іди й собі у світ широкий,
Не зупини й на мить ходу –
І буде ум, і буде спокій,
Не забувай Сковороду.
Пізнаєш істину і щастя,
Й пісні божественні в саду
І дасть життя тобі причастя –
Шануй в собі Сковороду!
