Кати у рай благословенний
тягли із пекла полум’я...
- Бомбили отчий край щоденно!
Земля була знедолена...
* * *
Сиділа мати під віконцем...
встромила погляд в річку з хмар...
І так її боліло серце!..
- Бо розривав думок тягар...
І батько сам собі не радий!
Застряло горе під ребром...
В житті тепер не буде ладу!..
- Син вічним став захисником...
Життя скінчилось без дитини!..
Згубив свій відлік календар...
Стелився відчай павутини...
- Сховалось Сонце серед хмар!..
Та все ж... не вірять... є надія...
- Дитя повернеться до них!..
Лиш зітре військо лиходія,
почують рідний голос... сміх...
Чекати довго будуть сина!..
Не буде важливіших справ...
- Хоч він загинув за країну...
За маму серденько віддав...
* * *
Хай вірить батько, вірить мати...
Синок повернеться живим!
Не треба в горі захлинатись!..
Нехай рятує віри дим...
* * *
Сиділа мати край вікна...
тримала свічку...
Сиділа день... сиділа два...
і кожну нічку...
10.01.2023 р.
Фото з інету.
