Що, поганці, вже час готуватись до свят:
випікати «блины» і звертатись до Бога.
Спорядили синів на кривавий наряд,
зачекались, яка ж то прийде нагорода?
Може килим, кадіб*, а якщо пощастить,
знята з пальця обручка чи хрестик натільний?
Мертвим дітям одежі й взуття не носить,
телефони та іграшки вже непотрібні.
Сичите, як зміїне кубло, у злобі:
— Розіпни її, царю, скоріш розіпни!
Визнач місце і кару бунтарці-рабі.
Як же звично юрбі — на хреста без вини.
Скільки люті у вас, московити сліпі!
Хто ви? Копії, клони червоних вождів?
Знов взялись за ідеї криваві свої...
І ніхто за весь час не прозрів? Не прозрів.
Ячите, наче натовп Пілату в злобі:
— На Голгофу її, та бігцем напрямки...
Ви позначили кару не нам — а СОБІ!
На століття вам — ВАШІ бажання й думки.
Ми ж тримаємо в серці надію й любов,
і молитву незмінну до рідних богів.
З нами сила і міць бойових хоругов**,
щоб здолати навалу запеклих «братів».
*Кадіб — діжка з різносолом або м’ясом.
**Хоругва — старовинний бойовий прапор.
Таня СВІТЛА
02.2023 р.
