Прийшла весна. Сумна, вже друга поспіль.
У цвіті і піснях своїх німа ,
Її, щасливу, буревій зламав
Відтоді, як у спадок перший постріл
Залишила в Борисполі зима.
Схиляються в поклоні ніжні трави
Від важкості небесної сльози,
В безлистім гіллі- відгомін грози,
Як рев звіриний. Враже, хто дав право
Тобі на зло? І хто сюди просив?
Заліза дощ над мирними містами.
Вдивляються в запінені тернИ
На фронті дрони, птАшки- вістуни.
ПронЕслись Великодні дзвони . Встало
Правічне сонце другої весни.
на жаль "Враже, хто дав право Тобі на зло?" із багатовічної історіі рфії - мовчазна згода на усі захцянки породила міф про вседозволеність у нелюдів
але нам робити своє, вірити і продовжувати жити
Lesya Lesya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Знов несе смуток сонце другої весни...
Підкажіть люди,як позбутися війни...
Щоби яснило сонце на квітучії сади ..
й не розливалися від смутку річки
і не змивалися від трав всі береги...
Дякую, зачепило. Чудова поезія! З Великодними святами Вас! Миру і добра!
Lesya Lesya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Твір-біль.
Емоційно не згодна із назвою нечисті "кочівники-загарбники", дуже вже достойна назва для брудних істот.
Lesya Lesya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Да, хочеться їх назвать хіба що їхнім рідним матюком. Тож вони пішли від тих середньовічних кочівників, які своїми набігами вирізали поселення . Ті гени і лишилися.
Гарно.
