До тебе, Україно, я горнуся,
Немов до неньчиного серця немовля
Ти – рідна мама, матінка, матуся,
Моя єдиная, коханая земля.
Багато є країн на світі цьому.
Багато усіляких є на нім держав,
Та ти лиш у душі і серці мому,
Хай де би я на світі не перебував.
З тобою повсякчас я розділяю
Свої солодкі радощі й гіркі жалі.
Без тебе навіть і не уявляю,
Як міг би жити я тоді на цій Землі.
Заради тебе в грудях серце б’ється
Й повітря глибоко вдихаю кожну мить.
Хай часом доленька лиха сміється,
Та нас повік їй не під силу розлучить.
Адже я й ти – одне-єдине, нене,
Неначе дві частини серця одного,
Того, що в грудях стукотить у мене,
Дві частки серденька мого й також твого.
Хай матір неможливо вибирати,
Але, якби таку можливість мав,
Тебе, кохана Україно-мати,
Без сумніву, тоді би я обрав.
Хай, може, за морями є країни
І гарні, і багаті – наче справжній рай,
Для мене ж жодна з них, крім України,
Не є ним. Ним є лиш батьківський, рідний край.
Яка б біда не сталася з тобою,
Від тебе я ніколи, нене, не втечу.
Її я у запеклім з нею бою
Умить, доклавши сил всіх, розтопчу.
Аби лиш ти буяла, розцвітала
Завжди, неначе пишні квіти у саду,
Аби лиш ти жила́ і процвітала,
Навік забувши про нещастя та біду.
Євген Ковальчук, 22. 06. 2020
ID:
982830
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Патріотична лірика дата надходження: 10.05.2023 20:19:39
© дата внесення змiн: 10.05.2023 20:19:39
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|