Біля стежечки, мов смужка
У зеленім капелюшку
Подорожник собі ріс.
Йшли по ньому всі ногами
Та уваги не звертали,
Притоптали до землі.
Плакав бідний він ночами,
Заливався ще й сльозами.
Не помітив щоб ніхто,
Рано-вранці умивався,
Сонцю й вітру усміхався
Як нічого й не було.
Не показував образи,
Та якось одного разу
Хтось до крові ліктя збив.
Подорожника приклали
І відразу легше стало,
Втих потроху гострий біль.
Не звбули мабуть люди,
Що листочки ті цілющі
Для загоєння всіх ран.
То топтать не майте звички
І подякуйте травичці,
Ще в пригоді стане вам.
Гарно - повчально! 
Чудово про лікарську траву! 
Шануймо природу! Миру і добра Вам! 
