Хіба ж не диво? З чорної землі
враз виростають ніжно-білі квіти.
Рожеві,сині,жовті пелюстки.
Беруться різні кольори їх звідки?
Хіба ж не диво? Сніг іще лежить.
А на деревах всі гілки в бруньках.
І проліски з-під снігу визирають.
Мов відблиск щастя у твоїх очах.
Хіба ж не диво? В зернятку малому
сховалося життя.А кинеш в землю
колосся золоте росте на ниві.
Всміхаються волошки в ньому сині.
Хіба ж не диво? Родиться дитина.
Життя в утробі хто її дає?
Чому приходить ранок,ніч тікає.
І ночі день нічим не дорікає.
Хіба ж не диво? Сонце кожен день
проміння своє тепле посилає.
І місяць з зорями не спить,
бо кожну ніч до ранку в небі
темному гуляє.
Дива,дива...Життя не стане
все роздивитись в цьому дивнім світі.
Не буде нас та в іншому житті
вони ночами будуть завжди снити.
