Мені наснилася тиша. Було відчуття спокою, коли не знаєш, звідки ти прийшов і куди прямуєш.
Був шелест, легкий та всюдисущий, тонкого листя високих дерев. Було дихання поля та його пахучої трави. Було тепло́, що чекало, зачаїлося поміж стебел та коріння квітів і підіймалося наполегливими та приємними хвилями, щоб ніжно огорнути з ніг до голови м'якою імлою.
Стояти й відчувати, як це Все топить мене, занурює у темні оксамитові гущавини звуків та запахів живого поля.
Я зробила судомний вдих, щоб ковтнути того життєдайного аромату, який випромінювали мільйони квіток та суцвіть. Аромату, який збігався до мене, як тисяча рік впадають в одне море.
Я вдихнула його. Прохолодний, вологий, і теплий водночас. Солодкий, терпкий і різкий. Незбагненний, він таїв у собі щось важливе. Щось необхідне й таке бажане...
Те щось, я була певна, було прямо переді мною, позаду й повсюди. Треба буо увібрати його в себе, всотати цілком, до останньої краплі. Ще один вдих... Майже... Близько... Я відчувала, як мої груди наповнюються цим ароматом, відчувала Його. Я на якусь мить забула, Де я, Хто я, і була лише цим ароматом. І це Щось було настільки близько, що, здавалося, можна простягти руку, спіймати його й затиснути кінчиками пальців. Щось конче важливе. Воно тут. Ніщо не завадить мені його взяти. Я простягнула руку..
Не вистачило об'єму легень.
Я майже розгадала.
Майже спіймала.
Я ж майже дійшла до Сенсу!
Проте моя грудна клітка не витримала натиску повітря, такого густого й повного.
Я пробувала ще й ще. Але щоразу, як Воно знаходилося на відстані протягнутої руки, висіло над моєю розкритою долонею, так близько... я змушена була видихати.
- Я тебе спіймаю! - розпачливо крикнула у порожнечу я.
Проте скільки б не намагалася вхопити ту ниточку розгадки, не виходило.
Від знесилення та частого дихання у мене паморочилося в голові, я дихала все рідше й рідше, п'янкі запахи заколисували мене та м'яко обіймали, втома сповнила мої ноги, а земля стала в'язкою.
- Я все одно дістану тебе... - Врешті видихнула я перед тим, як упасти у сповнену безликих запахів теплу траву.
приблизно 2018 рік, все ще у пошуках того сенсу
ID:
988645
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 13.07.2023 15:13:42
© дата внесення змiн: 13.07.2023 16:33:08
автор: Олена Грикун
Вкажіть причину вашої скарги
|
