"А треба жити. Якось треба жити.
Це зветься досвід, витримка і гарт."
(Ліна Костенко)
Такі часи: мовчить натхнення ліра,
а замість слів – зітхання тихий схлип.
Якась вже і до Бога недовіра –
у млі згасає віри смолоскип.
Не бачимо нові відкриті брами,
не віримо в пророцтва та вірші.
Ікони потьмянішали у храмі
сумної української душі.
Та треба жити. Треба якось жити,
зібрати крихти всіх булих надій.
В програмі зло збирає зараз "мито",
але, я вірю, виправиться збій.
