Духмяний запах квітів матіоли
П’янить. І діамантами зіркі у вишині .
Вважають, що від них залежать наші долі.
Тож я їм вдячний, що ти суджена мені.
Серед усіх жінок на світі ти обрана
Єдиною. Для мене раз і назавжди.
Захоплено я називав тебе «кохана».
І був щасливішій, на світі всім, тоді.
Таким чарівним був твій голос ніжний.
Від поцілунків ішла кругом голова.
Ми більш мовчали у той вечір дивовижний.
Хіба ж замінять почуття слова ?
Нажаль недовгі серед літа ночі.
Вже купол неба від зорі горить.
На синь небесну схожі твої очі.
Шкода, що промайнула ніч як мить.
Та що та ніч. Життя летить нестримно.
Не зупинити. І нічого не змінить.
Та і не треба. Бо зі мною, неодмінно,
Завжди ти поруч. Навіть кожну мить.
Стрічаєм разом сорок п’яте літо .
Я обійму тебе і серце знов тремтить.
І, як в ту ніч, духмяно пахнуть квіти.
І поцілунок палкий голову кружить.
13.01.2020 г
