плачу і ридаю під будинком 340
між скелястим тим курганом
з вітражами з кроків «морок»
з вихором гойдає дивну ружу
над стіною плачу тайно-молю
і благаю про удачу змилувавшись встислудужу
з вигляду стіна-кантата багряніє витоком весни
із повоєнних років влітку платом ще живими
повертають воїни змуровані життям й війни
плач та крик і голосіння старту
вселютує в бойовий загал
що зверта на поміч свого рейсового чарту
методологія весни страждання мимоліття
вдаряє токами журби й буття
та плач жевріє муками добра і верховіття
плачу і ридаю під будинком 340
все під обрій всеосяжний потрапляю
з вітражами мозаїчних кроків «морок»
22.07.2019
