Так несподівано прийшла зима, –
Безперестанно падали сніжинки
І на дерева, й на дахи в домах,
І на людьми протоптані стежинки.
Я крізь вікно дивилася на сніг
І диханням холодну шибку гріла,
Щось малювала пальчиком на склі,
Від теплих подихів моїх спітнілім.
Дивилася на дивний снігопад,
Мені було самотньо так і сумно,
Немов чекала поблизу вікна
Якогось неіснуючого чуда.
Сріблястий сніг злітав, злітав, злітав,
Здавалось, між сніжинок щастя лине,
Його мій погляд прагнув, а душа
Шукала затишку в цій хуртовині.
Зима хазяйкою в мій край прийшла
І холод привнесла в стосунки наші,
Стежки до тебе снігом замела,
І приязнь у сніги пішла назавше.
Слова кохання стихли у снігах,
І почуттів у серці більш немає…
На самоті нудьгую край вікна
І від метелиці чогось чекаю…
09.12. 2016
