Подивись мені в очі, кохана! Заглянь
І у душу місток відшукай.
Там побачиш любов ти, що все спопеля,
І бажання, що ллє через край.
Дай мені свою руку тендітну й тонку, –
Поцілунками вкрию її , –
І почуєш у серці моєму п’янку
Давню пісню нічних солов’їв.
Цілувати дозволь твої ніжні вуста
І до болю в обіймах стискать,
Шепотіти тобі, що ти – грішна й свята,
Що мене ти навчила літать.
Дай напитись, кохана, твоєї краси,
Щоб в розлуці, тяжкій і сумній,
Знав я: ти лиш для мене на світі єси,
Лиш моя ти, а я – тільки твій.
Подивись мені в очі – й побачиш у них
Те, що я розказати бажав.
І в глибинах очей твоїх карих п’янких
Роздивлюсь: так ніхто не кохав.
