Заснули... Сплять і не питають
Де нині фронту полоса
Землі себе сповна віддали...
Чому найкращі помирають
Чому в них відбира життя
Їх так же було в світі мало...
Заснули... Знівечені душі
Які тіла вже не тримають
Їм тісно серед цих приблуд...
Одна десь сота всьої суші
В собі тихенько поховає
Ми ж маєм їх не сміть забуть...
А скільки ж ще... Та й годі вже...
Невже народам засліпило
Від страху та бажання грошей?
В якому світі світ живе
Що цих істот лихих зробило
Робити справи нехороші?...
Моїх найкращих із дитинства
Тріпати ради тих приблуд
Що прагнуть всидіти на троні?...
В пітьмі лихого судочинства
На них чекає інший суд
Та поки ми своїх хороним...
І довго будемо ховати
Допоки світ сховав від нас
Свою ментальну справедливість
Ми Долю приймемо вмирати
Але, в надії, через довгий час
І у боях в молитвах дива...
Заснули... Тихо спочивають...
Такі хороші та святі
Які не забоялись жити
Лише тіла їх помирають
А душі ж в пам'яті віки
Ми їх лишаємось любити...
Хай сни повернуть в ті минулі
Такі далекі часу миті
Де ми ще молоді й малі
І хай би там тоді заснули
На ранок знов почавши жити
І все лихе немов в-ві сні...
Хай будуть ніжними вітриська
До нас, ще юних пацанів
Які ще починали йти
Щоби за руку ти, хлопчисько
Мене, як і колись, зустрів
Живим... На цій знедоленій війні...
Пам'яті Сергія Сміліна та Олексія Голуба... Спочивайте з миром, друзі...
#СергійСмілін #ОлексійГолуб
https://www.youtube.com/watch?v=Cvfy0mGlMrY&ab_channel=%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BD
