Листопад – мов зорепад.
Жовті та червоні
сипле айстрів пелюстки
щедро у долоні.
І намисто одяга,
мов дівча, калина.
З неба хмарка вигляда:
вітерця чи стріну?
Листопад – мов зорепад.
Лагідні, спокійні
теплі спогади мої
у деньки осінні.
Під ногами шарудить
листя золотаве.
Добре мріється мені
з ароматом кави!
І стоїть принишклий сад
в соннім павутинні.
Вечір, сповнений принад, -
дивовижно синій!
