***
Перебрести цей сизий падолист
і не втопитись у безраднім листі.
Відправити комусь останній лист
і заблукати в не своєму місті.
Тут серце багне здатися своїм.
Тут небо хоче затопити зорі
й віддати на поталу перший грім,
котрий насіяв тисячі повторень.
Десь там, де гілка зламана напів,
десь там, де вітер ще шліфує ноту,
згасити еха схованих гріхів,
що з листом гублять неторканну цноту.
Перебрести їх жаль, аби ні-ні -
не зачепити цю останню втрату,
де догорають аркуші вогнів,
де листопад веде усіх на страту...
10.11.23 р.
