Не варто намагатися позбутися від спогадів,
треба навчитися жити з ними.
Тобі уже не двадцять, ти це знаєш,
Пробилася на скронях сивина.
Молодшим у цей час ти виглядаєш,
Коли до тебе завітає давнина.
Заглядуєш в минуле час від часу,
Товпляться нерозгадані думки:
Чому із сьогоденням воно часто,
Чи можна все забути, обійти?!
Частіше все приходить в непогоду,
Під шум дощу, в безсонну довгу ніч.
Коли сидиш ти поряд з самотою,
І дивишся в минуле віч-на-віч.
Війне тодішній вітер по обличчю,
І серце чомусь сильно защемить.
Коли тебе з минулого покличу,
Чи ти мене почуєш у цю мить?
І кожен день проходить в метушні,
Та ми чомусь чекаєм знову вечір.
Та кроки твої в тиші знов присутні,
Не можу все ж знайти від них я втечі..
___________________________
Сьогодні день ПОДЯКИ . Я дякую всім моїм Друзям
і Читачам за те, що ви знаходите час зайти до мене
на сторінку, познайомитися з моїми віршами, зрозуміти їх,
або допомогли мені в чомусь... ДЯКУЮ! ДЯКУЮ! ДЯКУЮ!
Дякую Вам, шановна Надіє, за Ваше добре, тактичне поводження в Клубі Поезії України і за Ваші чарівні, цікаві, душевні вірші! Ставлю дві п'ятірки. Було по 4,75.
Дякую Вам, пані Надіє, за Ваші чудові вірші, у тому числі і за цей. 
А також дякую за Вашу подяку. 
Дякую Вам, шановна Надіє, за Ваше добре, тактичне поводження в Клубі Поезії України і за Ваші чарівні, цікаві, душевні вірші!
