На огорожі сидить Півень,
Окинув поглядом Курей.
Вони йому давно нерівня.
Він кращий навіть від гусей.
Красивий, рівний має гребінь,
І хвіст йому так до лиця.
Був не простий, а справжній легінь,
Його втішала думка ця.
Хода красива, ноги рівні,
На сонці пір"я виграва.
Нерідко погляд бува гнівний,
Коли в гаремі метушня.
Прийшла у двір Рябенька гостя,
Така собі, була чужа.
Цей Півеь кинув погляд гострий,
І раптом вирішив - Моя!
Немолоденька, кривобока,
Але із другого села.
Окинув ще раз її оком,
Та вона гордою була.
Пішла зерно клювать небога,
На Півня мовчки спогляда.
Чом привела сюди дорога?-
Так довго думала Ряба.
Пішла, та Півню не дісталась,
Недовго він все ж сумував.
Коли за рогом заховалась-
В гарем свій Півник поспішав...
Чудова байка!
Нехай йде та й погуляє,курка вдягне шорти
Чи тоді півень погодиться прогулятись трохи?
Дякую пані Надійко! Повеселили. Гарного дня Вам і натхнення!
Чудова байка! 
