Як добре, що не став я космонавтом
І не бував в міжзоряних світах!
Хто б на городі бур'янячий фатум
Винищував сапою в пух і прах?
І хай звичайна буду я амеба
Лишаючись в аграрному взірці,
Щоб не літати просто серед неба,
А знищувать осоту стовбурці!
Не хочу космос дальній помічати -
Відсутній невмирущий там осот.
Він став мені давно уже за брата,
Який не потребує цих висот.
Й зберу врожай, що восени дозріє -
Ту кількість, що осот віддасть мені,
Свою ліричну маючи надію -
Простори не полишити земні:
Я ж теж доспію власною порою,
Щоб стати збіжжям в "Божому Селі"
І знов осот буцатиму ногою
Із вітром не торкаючись землі!
Хех, всміхнули одразу з першого рядка, хай він чомусь нагадав початок одної поезії В. Стуса. З власного досвіду знаю, що то за зло ці осоти, пирії та інше лабуззя. Думаю, якщо поморочитися, то можна буде й встановити, що без винищення бур'янів люди не зуміли б полетіти до космосу
Р.S. "Льгот" в укр. мові немає - "пільги".
Шарм відповів на коментар Прозектор, 17.02.2024 - 12:06
Дійсно пільги... Дякую, Ярославе! Всього найкращого!
Цікавий вірш! 
