Я розмовляю українською…
Бо в Україні-Неньці душею і серцем жию,
Повітрячком благоуханним раз у раз її дихаю,
Живодайну водичку вкраїнську теж п`ю.
Я розмовляю українською…
Ні суржиком, тим паче рашиською,
Бо хліб наш насущний дарують мені,
Неньчині безмежні дорідні лани.
Я розмовляю українською…
Бо це жива мова Святої Руси.
Ще жаби у кальній московії квакали,
А вже русичі нею співали сличні пісні.
Я розмовляю українською…
Бо це єдина ріднесенька мова моя,
Не стримлю дальше бути зросійщеним,
Москвинська не наша! Вона нам чужа!
Я розмовляю українською…
Бо в самостайній, незалежній мелисі* живу.
В манкуртство совкове повертатися в подальшому не волію.
Етномаргінальству шабаш! На користь оце ворогу!
Я розмовляю українською…
Бо Україну-Мати уклінно люблю,
«Руzzкому міру» хоч абияку підставу,
Прийти визволяти мене не даю.
Я розмовляю українською…
Бо хочу, щоб єдинокревні мої парості,
Станули українцями справжніми всі,
По Слову, по Духу та й у житті.
Я розмовляю українською…
Бо кращої мови мені не знайти,
Щоб нектарно-співучою та променисто-калиновою,
Мала буття на вічні віки.
Я розмовляю українською…
Бо в Україні славутній народився колись…
Маю надію, що мене поховають в її гостинній землі,
Тут і воскреснути відтак доведеться в прийдешньому мені…
23.06.23.
Мелиха(одеськ.) – держава, влада, система.
Сильний вірш! Як заклик! Хай прислухаються читачі і теж розмовляють українською мовою! Збережемо націю,мову і рідну неньку-Україну у єднанні! Все буде Україна!
Сильний вірш! Як заклик! Хай прислухаються читачі і теж розмовляють українською мовою! Збережемо націю,мову і рідну неньку-Україну у єднанні! Все буде Україна! 
