Весняні ночі просочились шармом,
запах цвітіння в перемішку з димом.
Такі моменти залишились шрамом,
в душі, у серці, в склянці теплим джином.
По венах протікають сумні співи,
руками все стікають краплі крові.
У цих домах назавжди тонкі стіни,
а в голові тепер думки чудові.
Попіл цигарки падає в долоні,
очі вологі, сльози смаку солі.
Душі проблеми, тонуть у бурбоні,
життєві цінності позабирали тролі.
У небі світ, коли вже сходить сонце,
здається не таким вже і жахливим.
Дивлячись вниз, все забуваєш хто це,
і байдуже усім, хто стане особливим.
