Є завжди ті, кого не подолати.
Не спопелити, ні у землю не ввігнати.
До сонця ближче їм ніж до землі.
Їх дух незламний, серце у броні.
На сторінках історії багато білих плям.
Не знаємо, бо не цікаво нам.
В зневірі, в розпачі герої не живуть.
Піднявшись - падають, встають і знов ідуть.
Як ті зірки, що сяють і щезають.
Багаття стійкості із кремню висікають.
За націю, за свій народ болить.
Вчорашнє, нинішнє... Яка тоненька нить.
Зануритися б нам у сиву даль.
З ниток історії міцну зв'язати шаль.
І москаля за біль століть таки вдусити.
Нам, українці, треба жити. Мужньо жити!
