Так легковажно, з посмішкою, щиро
Ввірвався в вікна теплий вітерець.
Я схаменутись так його просила -
Він бавився:
- Вдихни скоріш!
Чебрець,
А ще жасмін...
І липа ллється медом,
Троянди розгортають пелюстки -
То літа пахощі лікують просто неба
Замерзлі душі і женуть думки
Про те...
- Пробач...
Не треба...
Я не хочу
Роздмухувати попіл мертвих мрій -
Бо спалахне -
Сльозьми обпалить очі.
Вже краще я вдихатиму той хміль,
Який змішав у зіллях теплий червень,
Сп'янію, як від келиха вина.
І подивлюсь на світ неначе вперше,
Неначе оминула нас війна...
Чудовий вірш! 
