Снить химеристими примхами
В люлі о́бширу космічного
Мить, що ледве-ледве дихає
У проявлені довічного.
Мить-відчуженка у просторі
Атмосферної поетики
Полягла чуттями гострими
У палке єство патетики.
Окая́нкою безрідною
В черговому перевтіленні
Віковічність змін сповідує
В колі сталого зневірення.
Мить, увінчана блава́тами,
В маківко́ву сутність вплетена,
Непоправними снить втратами
Між падіннями та злетами.
Пахкотінням у конваліях
Напахтилася доне́схочу
Та й поринула в реалії
Мить, що виникла у розпачу...
29.04.2024
–––––––––––––––
Авторський колаж:
картинки з інтернету
–––––––––––––––
