суцільний простір давить душу
змітає вітром заметіль
родючість перснів грає вміло й влучно
втрапляючи в мішень Ich bien zu Dir
збагненно звеличавить рідне серце
у мозок кров потоком б'є
і срібний простір як гірське озерце
плящить у затінку де сніг іде
грайливо усміхають ранні роси
в пожовклій виснаженій чужині
демарш картавить у морських покосах
райдужно переходить міст в пітьмі
багрянолико вартує той простір
здихаючись від сонця у горі
в пустелі давній обрій ворскло
що щоглу видає в панській канві
у ситуацій-горизонті безперечно ллється
далека пісня у нескореного сну
вичерпно-вишукано в тім зживеться
у чужині у домі зустрічаючи весну
суцільний простір вабить душу
і давить серце в муках в тишині
вмираючи від болю й від печалі встужу
закарбувавши мить в memory в дивині
28.07.2019
