А я давно не знаю волі
і нащо воля та без снів
навіщо та мені свобода
де не потрібний ти не чим
де біля тебе в'ються змії
і жалять прямо у висок
де твоє серце заваждають
та усміхаюся без нот
де все про тебе наче знають
і роблять смуток на лице
а ти себе виним вважаєш
та зрозуміть не можеш це
а я давно не знаю болі
навіщо біль вона здалась
хай біль закрутися у колі
я вже не відчуваю страх
но ці часи давно минули
колишніх як і не було
вони щасливі, бо торкнуло
життя об них моїм чолом
тепер на опиті парніша
розрулить кожен ваш косяк
та зі змії він шкіру зніме
тепер без шкіри може так
а я давно не знаю болі
навіщо біль вона здалась
хай біль закрутися у колі
я вже не відчуваю страх
я став давно черствіше хліба
в душі моїй нема ознак
мою любов давно спалили
ногами забивавши в шлак
і там де серце відбивало
там просто сяє пустота
там холодом все закувало
там непорочна нагота
а я давно не знаю болі
навіщо біль вона здалась
хай біль закрутися у колі
я вже не відчуваю страх
і я крокую через душі
мені байдуже на любов
я через полум'я застужен
та я не відчуваю сон
і я живу тепер в просторі
де чорно білі кольори
нема зато у мене болі
немає більше суєти
тепер беру я інше серце
та поцілунком обійму
і я поставлю на вітрину
і я до іншого піду
а я давно не знаю болі
навіщо біль вона здалась
хай біль закрутися у колі
я вже не відчуваю страх
мені тепер не треба жару
вогнів пожару гарних свят
я просто їду скрізь павші души
якщо вони вже там горять
забудьте ви моє обличчя
і як зовуть не треба знать
є такі люди як без душні
бо їх спалили за життя
а я давно не знаю болі
навіщо біль вона здалась
хай біль закрутися у колі
я вже не відчуваю страх
сумно. але життєво. всім тепер непросто. але треба жити... 
