(українському воїну)
Ти зітканий із криці та вогню,
земля тобі дідівська за основу.
Закований у лати, як броню,
і оберегом – українське слово.
А там тебе чатує хижо смерч,
війна роками правила обжинки,
та ти завжди цілуєш спершу меч
і лише після того власну жінку.
Десятки, сотні, тисячі синів
з боями просуваються… у небо.
Країна стільки років у війні,
тепер уся надія лиш на тебе!
О, воїне, найкращий із синів,
братів, батьків, всіх лицарів відомих,
з військових ми чекаємо ланів
звитяжного повернення додому!
30.10.2024, СВ
