Я не приемлю руку на плече.
Движенье это кстати только в танце.
Доверие пугливый зверь. Зачем
пугать его? Он любит лёд дистанций.
Он любит время. Дни. Года. Мгновенья.
Он странный зверь, он любит даже муку.
Он любит расставанье и разлуку,
но он не любит этого движенья.
В садах, в хмельных сонатах соловьёв,
он слышыт как крадутся браконьеры,
ловушек ждёт от взглядов и от слов -
спектакль этот для него не первый.
О, душ людских, и мука, и тайга!
Прекрасен зверь!Но без него живётся
не сладко и преодолев снега,
он сам придёт и сам к тебе прижмётся.
Л. Костенко
Не треба класти руку на плече.
Цей рух доречний, може, тільки в танці.
Довіра - звір полоханий, втече.
Він любить тиху паморозь дистанцій.
Він любить час. Хвилини. Дні. Роки.
Він дивний звір, він любить навіть муку.
Він любить навіть відстань і розлуку.
Але не любить на плечі руки.
У цих словах, в сонатах солов'їв,
він чує тихі кроки браконьєра.
Він пастки жде від погляду, від слів.
і цей спектакль йому вже не прем'єра.
Душі людської туго і тайго!
Це гарний звір, без нього зле живеться.
Але не треба кликати його.
Він сам прийде і вже не відсахнеться.
