А на Землю прилине весна,
Та не тільки на Землю, мій друже,
Завіта в кожне серце вона
І розбурхає заспані душі,
І прокинуться душі від сну
Без таємних фантазій й видінь,
Та зіллються у пісню одну,
Що полине кудись вдалечінь.
Ті розпещені серденька мляві,
Що духовної кризи сини,
Відмовлятимуть благам і славі,
В світ ідей подадуться вони.
Бо з небес прилетять чародії
І пекучим теплом від долонь
Вселять в нас зачаровані мрії
Та всесильний розпалять вогонь.
Наче ластівки – груди червоні,
Віщуватимем вічне тепло
І кидатимем в кожні долоні
Гуманізму родюче зерно.
Зорю злагоди, вранішню, ясну,
Ми піднімем у тиху блакить
На руках, королеву прекрасну,
Не дозволим нікому згасить.
А на Землю прилине весна,
Та не тільки на Землю, мій друже,
Зазирне у глибини вона
І розбурха шторми у калюжах
Душ…
6.04.2005р.
