Моїй країні випадково
Коваль не викував підкову.
Вона постала чорним знаком,
Як символ зради небораки.
Нездара владу захопила,
Ламає людям вільні крила.
Наїли трутні жирні пики,
Гуляє краєм вітер дикий.
Руйнують віру та закони,
Стирчать дерев холодні крони.
Шляхи прикрасили портрети
Злодюг державних, а намети –
Брехню розносять паперову.
На новий термін прагнуть знову
Банкіри хитрі, мільйонери,
Із апетитом ненажери.
Здоровий глузд жене вітрила
За світлий обрій, земле мила.
Туди, де щастя ллється статком,
Щоб розпочати все спочатку...
