Горить вогонь у старовинному каміні,
Розповідаючи містерію свою,
А я не чую, тільки бачу світлі тіні,
Що розгулялись по вуглистому краю.
Сьогодні день важкий, я так чомусь втомилась
Від всього світу, від людей, від боротьби.
Сховалась в дім. Як птаха у куток забилась,
Щоб навіть вітер в мою душу не ходив.
Там, за вікном всі бігають і метушаться,
Радіють сонцю, святу, снігу за вікном.
Цілують, любляться, злітаючи від щастя,
А я закрилась. Відключила телефон.
Мені здається, що навколо люди в масках,
Актори втілюють в життя своє кіно
І грають у любов, у доброту і ласку,
Не знаючи на справді, що таке воно.
Приходять у мій дім, нав`язуючи шоу,
За руки тягнуть – йди, покажемо себе,
А потім, мов би, признаються в головному –
Плати за сир у мишоловці, бо тебе…
Мені так важко жити по земних законах,
Мені набридла ця химерія буття.
О, Господи, сховай мене в своїх долонях
І захисти від божевільного життя!
Горить вогонь, ще пробує розвеселити.
Самотній день згорає за моїм вікном.
Сиджу і більше не надіюся загрітись,
Лише чекаю, що прийде спаситель-сон…
Оценка поэта: 5 не завжди легко читається, але прекрасна ідея Молодець, Алла!!!
Алла Стасюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пробувала технічно правильно зробити і вірш
збліднів і збіднів, можливо майстерності не вистачило,але тут моя душа розкрита і бувають такі сумні дні.Дуже дякую!
Оценка поэта: 5 Сон не дає порятунок. Він може лише створити іншу реальність. Тема вірша класна і близька мені. Дякую за чудові рядки(хоч із деякими недоліками)
Алла Стасюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже вдячна за теплі слова!
Розум хотів, щоб без недоліків було написано, але
вірш писала душа...
Молодець, Алла!!! 
